Меню
ОТРИМАЙ ЗНИЖКУ ЗА ПІДКАЗКУ
Нам важлива ваша думка!
Ми дуже стараємось врахувати усі нюанси, потреби і запити наших клієнтів. Проте, раптом ми щось пропускаємо.
Якщо ви маєте ідеї, побажання, поради, як нам стати кращими - напишіть, будь ласка!
У разі впровадження вашої ідеї, ви отримаєте гарантовану знижку на постійній основі :)
МЕНЮ
Content Oriented Web
Make great presentations, longreads, and landing pages, as well as photo stories, blogs, lookbooks, and all other kinds of content oriented projects.
Жінки, яких ніщо не здатне зупинити
Вам знадобиться 5 хв. для прочитання цього тексту
Ось перед очима такий жаданий старт. Ноги зводять, підкошуються. Нудота підійматися до горла і злегка паморочиться в голові. Очі нервово пробігають оточенням: волонтери хвилюються і гуртуються розподіляючи обов'язки, учасники розминаються, потягуються, масажують ноги. Відчуття, наче зрослась з асфальтом. Ще крок до втілення, здавалося б, неможливого.

Я вийшла на старт з нафарбованими губами та стрілками на очах. У мене була гарна зачіска. Над головою, наче рій бджіл гуділа думка, що мене виженуть і все це закінчиться лише ганьбою. Але погода зіграла в мою користь, довелося одягнути форму з капюшоном, тому помітили мене не одразу.

Повітря прорізав різкий постріл. Кілька тисяч ніг в унісон рушили з місця. Вболівальники радісно заревіли та зааплодували учасникам. МЕНІ! Серце вилітало із грудної клітки. Піт від хвилювання прослизнув вздовж хребта. Я справді це роблю: БІЖУ МАРАФОН!
На вулиці 1967 рік.

Леді Швітцер саме стала студенткою Сіракузського університету Нью-Йорка і мріяла про участь в Бостонському марафоні — найвідоміший забіг у світі, оскільки був відкритий для кожного, окрім жінок.

Вважалося, що біг на великі дистанції шкідливий для жіночого здоров'я, він формує великі некрасиві ноги, а груди обов'язково стануть волохатими!

"Що за дурня?" - подумаєте ви. Проте, саме такі аргументи довелось у свій час вислухати Кетрін Швітцер — першій у світі жінці-марафонці.
Номер "261" знаково викарбувався на моїх грудях і міцно в'ївся в тканину спортивного костюма. Ще ніколи, я не почувала себе на стільки впевнено. Ноги були легкими, я їх не відчувала. Політ, ось мій стан в цей момент.

Врешті капюшон зірвався з моєї голови й вітер розкинув коси. Здавалося ніщо не здатне мене зупинити.

Аж раптом, я відчула дужу руку, що гепнула мене в груди. Розлючений чоловік, наздогнав мене і заревів: "Поверни номер та забирайся геть з мого марафону!». Від припливу адреналіну, я геть ошаліла. Добре, що поруч біг Том і він блискавично відштовхнув цього ненормального. Його вчинок дозволив мені продовжити забіг.
Співорганізатор марафону Джок Семпл намагався силою забрати Кетрін з траси й, за словами Швітцер, зажадав, щоб вона «повернула номер і забиралася до біса з його марафону». Том Міллер — приятель Швітцер, який біг поруч - відкинув Семпла і не дав йому можливості перешкодити Катрін. Фотографії цього інциденту потрапили на перші сторінки провідних видань світу.

Жінці вдалось фінішувати за 4 години та 20 хвилин. Звісно, ж без розчарувань не обійшлось: Швітцер дискваліфікували.

Завдяки наполегливості Швітцер та безкінечним зверненням переглянути правила, жінкам дозволили брати участь в марафоні з 1972 року.
Пристрасну любов до бігу Кетрін вичерпно обґрунтовує: "Чим довше я бігла, тим сильнішою себе відчувала!"

Усе життя вона виборює права жінок у спорті.
Кетрін стала спортивною журналісткою та коментаторкою, боролася з дискримінацією, створила проєкт «261 Безстрашна». Цей проєкт об'єднує бігові клуби й жінок по всьому світу.
Тішить те, що успадкувавши право на участь в масових забігах, прекрасні українські жінки скористалися нагодою та підкорюють п'єдестали.
Нещодавно, в українських соцмережах з закликом "Надихайся!" з'явились дописи про 63-ьох річну Ольгу Стадник. І ми, звісно ж, не оминемо чемпіонку увагою!
Львів'янка почала бігати, коли вийшла на пенсію. За шість років в Ольги цілий балкон із нагородами за спортивні досягнення!
Найжахливіше усвідомлювати, що жінка могла б і не досягти спортивних вершин через страх.
Ольга соромилась виходити на пробіжку зранку, оскільки її гризли сумніви: "Чи пасує в її віці таким займатись? Це сьома година ранку, що ж подумають сусіди?". Тож, спершу виходила на пробіжку крадькома.
Але коли усі довкола дізнались, що вона перемогла у забігу на 48 годин — встановила рекорд траси та рекорд України — настав час кардинальних змін!
Тепер до Ольги часто озиваються вигуками: "Українським спортсменам слава!".
"Найцінніші мої медалі — це гірський біг 11 кілометрів — першість Європи, з Чемпіонату Світу зі Скандинавської ходьби - 21 кілометр, ще одна за скандинавську ходьбу вже в Польщі. І за 48-годинний забіг" - розповідає пані Стадник.

Жінка стверджує, що біг — це залежність, від якої вона не збирається відмовлятись. Адже, він її заряджає. І за зусилля відплачує їй здоров'ям!