Відмотаємо життєву плівку декілька кадрів тому назад.

Перенесемось подумки у 2017 рік, адже саме тоді усі зірки склались у потрібній комбінації і Марті закортіло подолати максимальну тріатлонну дистанцію: 4 км проплисти, 180 км проїхати на велосипеді і ще 42 км пробігти.
І якщо із плаванням та бігом раніше був досвід та свій personal best, то велоспорт був незвіданою дисципліною.

Тоді відбулось знайомство із тренером Анатолієм Сосніцьким. Марта була його першою дорослою ученицею, до того цей чоловік тренував дітей.
Окрім тренувань, тоді Анатолій працював ще механіком у професійних командах і постійно їздив із ними на різні змагання.

Через це Марту доля звела із Тарасом Берещаком, ще одним тренером, який працював у польській академії.

І ось, одного вечора повернувшись з тренувань, втомлена, Марта задумалась над дилемою: як зробити так, щоб обидва хлопці заробляли у Львові і їм більше нікуди не доводилось їздити?

«Наша школа була одна з перших в Україні, можливо, перша. Зараз в Україні такі школи розвиваються, декілька є у Києві, в регіонах з'являються. Суттєві зміни і приріст сталися власне за останні 4 роки. Більше клубів за інтересами стає, але не багато можуть похвалитися тренувальною базою, фаховими тренерами, академічним підходом. Але вони форми роблять, айдентику, сторінки є у соцмережах. Коли з'їжджаються на гонки, то вже видно, хто з якого клубу, це дуже гарно, що це все розвивається. Конкуренція значно більша. Коли я починала, на перших моїх змаганнях було 6 дівчат, тепер на змагання реєструється 40 дівчат і всі сильні, перемагати важче», – розповіла Марта журналістам із Zahid.net.

Тепер велоспорт у житті жінки став не просто хобі, а улюблена робота.

Вже за перший рік до школи приєдналося багато нових учасників. Також згодом долучився ще один тренер Віктор Біляк. Сьогодні в школі тренується приблизно 150 людей.
Без періодів "міжсезоння", навчання відбувається протягом усього року.

Влітку – на трасі, взимку – на закритому треку на стадіоні СКА, також маємо спеціальні велотренажери.

Спочатку була школа, а на її підґрунті за 4 роки виникла ідея заснувати й чоловічу велокоманду "Makeba Diamant".
Оскільки за цей час виросли справжні спортсмени, яким потрібно було більше і швидше. А для школи команда також стала стимулом підростати у формі і мотивацією.
Завдяки Марті та Толіку задумку підтримали надійні партнери - дилерський центр Toyota, групові та ТТ шоломи ABUS; максимально поживна їжа на довгі тренування та гонки і відновлення Nutrixxion; покришки та камери Panaracer і застраховане життя та здоров'я наших діамантів компанією Uniqa.

Практично від початку сезону команду спіткали проблеми, які вибивали гонщиків із колії.

В когось травми, в когось зміни в особистому житті, когось встигла спіймати демотивація. А ще не забуваймо про корону, яка постійно витала в повітрі і часом порушувала плани.
Було важко зібрати цілісну команду на гонки, на збори, відтак тренувальний процес сильно страждав і демотивував ще дужче.
Все таки команда аматорська, всі мають свої життя та для більшості з нас це хобі та гра. Змусити ніхто ні до чого не може, та й не хоче.

Сказати, що членів Макеби це турбувало - не сказати нічого.
Зустрічі на цю тему, розмови і розмірковування приводили нас за крок до розчарування у проекті команди як такої.
Це як підйом нагору по бруківці. Важко, трясе, пульс зашкалює, емоції перестають тобі підкорятись і починає хотітись зійти. Аж поки не побачиш той вершечок. Таким піком для них стало усвідомлення, що їхній командний досвід є першим, тому розчаровуватись рано, варто сприйняти це як виклик. Відмовитись від ідеї завжди встигнуть.

До кінця сезону вдалось повернути всіх у стрій спільною ціллю - гонкою TOUR de ONUR.

Усі, хто були не в найкращій своїй формі, розуміли це і змогли поступитись особистими амбіціями заради командних.
Це риса дуже сильних людей. Зосередившись на тому, у чому сильні, хлопцям вдалось всі 4 дні стояти на подіумі!

В Україні проводяться дві, судячи з відгуків учасників та стартових слотів, що розкуповуються як гарячі пиріжки в перші ж хвилини появи на сайті, топові шосейні велоподії - "Tour De Onur" та "Тур Галичини".
І обидва заходи творіння рук, тих же Марти та Толіка. Чудовий тандем склався, чи не так?

Спочатку, ще у 2015-му вони створили громадську організацію West Road Cycling. І запровадили багатоденні шосейні гонки задля популяризації шосейного велоспорту у Львівській області та всій Україні серед аматорів.

Їм це настільки круто вдалось, що навіть іноземні спортсмени ставлять собі в пріорітет ці гонки й насолоджуються знайомством із красивенною країною, а велокультура всередині держави підтягується до європейських стандартів.

І звісно ж, коли ти фанат своєї справи, ти не можеш спинитись пропагувати її.
Так Макебівну (псевдо Марти) запросили гостею у подкаст "z.ponedilka", де вона розповідала про свій Ironman, перемоги, досвіди та досліди.

Проте, за дуже короткий відлік часу, світ почув ще один крутий подкаст "ROTTOR&GLITTER".
В ньому Марія Шевченко (велоспортсменка команди Echelon) та Марта бесідують в лайтовому форматі, в стилі "розмови на кухні".
В ньому дівчата бесідують про те, як велоспорт впливає на життя, як він прикладається в багатьох аспектах на нього. Що у велоспорті бісить, а без чого вже і не уявляєш себе. З якими дивовижними людьми трапляється їздити поруч.

І жодних вам турдефрансів та вандерпулів.
Only Fun.
Запрошуємо закохатись в голоси та думки Марти та Маші за посиланням тут.

Ми певні, що ця жінка лише лише взяла розгін у справі свого життя і ще підніметься не на одну вершину успіху!