Меню
МЕНЮ
Супергерої в реальному житті:
Олександр Скороход
Людина, котра підкорила час, дисцплінувала мозок і винайшла еліксир молодості. Переконайтесь самі
Сашко живе наввипередки із годинниковою стрілкою. Він наче син маминої подруги, бо у свої тридцять п'ять він вже: тривалий час займався карате стилю Шотокан, контактний стиль Кіокушін кай (1 дан), він-чунь, тай-цзи, і-цюань, бойовим гопаком, айкідо, цигун, йогою, шахами, ходить в походи, марафонить, трейлранить, ультратрейлранить, написав декілька книг та сотні статей в різноманітні журнали, веде блог, став кандидатом біологічних наук, став татом Валі, голова Ради молодих вчених НАН України, лекторить, організовує змагання та вже тривалий час є амбасадором Nutrixxion.


"Найбільшим досягненням вважаю перемогу у Bojko trail в 2018 році, коли вдалося перемогти, причому лідируючи від початку до кінця гонки. Із 150+ учасників, тільки 15 були українцями, решта - поляки, і на 65 км. я травмував коліно, проте вирішив таки завершити гонку. Тоді я також вперше подолав бар'єр по РІ (performance index) у 700 балів... Але насправді, попри перемогу у Bojko trail, призові місця на Chornohora Sky Marathon, Cappadocia Ultra Trail, які з точки зору РІ (по 736 балів) на сьогодні є моїми топовими здобутками "
А ще Олександр Скороход мав мрію — пробігти повну дистанцію (100 км) Cappadocia Ultra Trail.
Трейл цей, по правді, відбувається в казковому регіоні. Рельєф цього краю був утворений в давнину, мільйони років тому, в результаті вулканічних вивержень. Застигла лава створила гори і долини, а вода і вітер поступово перетворили Каппадокію в країну каньйонів, ущелин і химерних скель. А ще уявіть, що в лоні такого природного дива підіймається в небо тисячі повітряних куль, і затамуйте подих!
Зранку на старті було прохолодно. Я накинув на себе мембранку і ще сонно обводив поглядом територію та учасників, що втоптували її. Мені дістався 12-ий номер. Я протиснувся у другий ряд перед стартовою лінією. Я почувався піднесено. Друзі, що бігли коротші дистанції заздалегідь побажали мені успіху та піднесли дух, тож він зараз вирував десь над цим всім дійством і давав мені штурхана сили та впевненості.
Зворотний відлік... Волонтери прибирають стрічку перед першою шеренгою... Палець автоматично натискає кнопку старту на годиннику і... розпочинає відлік великій подорожі у "невідоме".


Зі старту почав "спокійно" - по 4:20-30хв/км, мощена бруківкою дорога йшла під гору, тож охочих форсувати тут було не багато. Трек проходив в основному долинами, ущелинами — то було не жарко.
На 30 км. випив пів пляшечки магнію Nutrixxion. Для профілактики судом. Ставало жаркіше, тож намагався частіше пити.



А зараз ви точно будете приголомшені!
Також, Сашко практикує таку штуку, як дисциплінування мозку! Так — так, ми зараз про цей кусень сірої речовини, що реально прокачати, як м'яз! Нейронні зв'язки формуються протягом всього життя, а це розширює наші можливості.

Між 36 і 48км - одна з найкрасивіших ділянок каппадокійського трейлу, як на мене. Спершу підйом, а потім — траверс навколо висотного плато, на яке доведеться невдовзі підійматися, з чудовими краєвидами на скелі Гьореме та довколишні гори.
Коли забіг на КП і побачив на борді напис 100,7 км. - посміхнувся. От і зробив сотку і не так то страшно:)
Коли біг по плато — спостерігав захід сонця. Почало темніти. Але якщо підняти сонцезахисні окуляри — ще було досить гарно видно. Надягнув ліхтарик та увімкнув його аж перед останнім КП, щоб волонтерів не налякати своєю несподіваною появою. Тут особливо не затримувався, лишалося якихось 10км.
Несподівано вузенька вуличка приводить до підніжжя пагорба. А в оргів — є почуття гумору. Це ж треба змусити лізти на таку "гору" перед самісіньким фінішем! Але що робити — видряпуюся нагору. Ось видно і поле та "городи", які ми пробігали на початку. Волонтери та трек — спрямовують на вулицю, якою стартували. Стартова арка. І ось нарешті — фініш!
Результат: 12 год 28хв - 3 місце!
А далі, найприємніше — привітання від всіх учасників кемпа, масаж та майже безсонна ніч. Ноги гуділи, а мозок все ще був на гонці.
Власне, це вміння Олександра і впливає на його спортивні результати!
Коли ми тренуємося "для себе", починаємо звичайну пробіжку в комфортному темпі — наш мозок часто продовжує перебувати у розбалансованому стані: купа думок та ідей, переварювання емоцій, коментування того, що бачимо навколо, тощо.
І тільки через деякий час, коли ми починаємо фізично стомлюватися — цей шум трохи зменшується.
Крім того, через 20 хвилин навіть легкої пробіжки у нашому мозку синтезується цілий коктейль нейромедіаторів задоволення: ендорфіни, ендоканабіноїди, дофамін, серотонін — і ми відчуваємо задоволення, радість, життя набуває кольорів. Такий біг багато хто сприймає — як антистрес. І, вони мають рацію.
Однак, зовсім інша ситуація трапляється — якщо Ви вирішите тренуватися "на результат" : щоб боротися за призові місця на змаганнях або ж просто — покращення своїх бігових показників на певних дистанціях. Ось тут окрім якоїсь кількості "приємних" легких пробіжок, вам доведеться іншу частину пробіжок здійснювати у не дуже звичних і комфортних умовах — бігти швидше, ніж звикли, відчувати задишку і брак кисню, болі у м'язах після тренування. Цей вихід із "зони комфорту" - плата за результат, бо ріст можливий тільки тоді, коли організм адаптується до нових умов.
Наскільки Вас вистачить? Чи зможете Ви переконати себе, що це Вам потрібно?
Це все залежатиме від того наскільки Ви вмієте контролювати свій мозок і розум.
Ще більшу роль дисциплінування мозку відіграє безпосередньо під час змагань у горах. Бо тут дуже багато "позаштатних" ситуацій, які легко можуть призвести втрату контролю над собою або ситуацією. Нам важливо постійно контролювати себе, свої дії, емоції, а також бути пильними до обстановки навколо. Адже помилка у горах — легко може коштувати життя.
Олександру дисциплінування мозку допомагає, як на етапі підготовки до перегонів (а це 99% часу!) так і під час самого старту. #everyworkoutcounts - він часто застосовує цей хештег аби наголосити, що кожне тренування важливе і має бути виконано якісно!
Це запорука хорошого результату на старті. Під час самих перегонів — дуже багато виникає моментів коли стає важко, щось йде не за планом — і тут тільки ментальна дисципліна допомагає не опустити руки (й не зупинити ноги:), а продовжувати у міру можливостей рухатися до фінішу.
Показувати високі результати в марафонах, трейлах та ультра — означає тренувати не тільки ноги, а й голову!
Вам може бути цікаво
Переглянути всі статті блогу